Випробування посадою замгенпрокурора Вербицького
Насправді є досить небагато керівників, про яких за лаштунками кажуть добре. І якщо йдеться про їхні професійні якості, і якщо мова заходить про суто людський вимір, і тим паче, коли на долю випадає переживати важкі часи у кар’єрі.
Отримати посаду керівника топ ешелону – це не гарантія поваги, яка або здобувається з часом, або подвоюється завдяки твоєму вже здобутому бекграунду. У будь-якому фаховому середовищі багато хто знає, чого керівник вартий на ділі. Прокурорське середовище - не виключення, до того ж воно ієрархічне, а отже до керівної посади ти десь робив свої перші кроки, хтось був твоїм наставником, хтось із колег працював просто поруч. Іншими словами, кожна твоя кар’єрна сходинка була і є майже на долоні.
Сьогодні в наш об’єктив потрапив Дмитро Вербицький, заступник генпрокурора, який відповідає за економічний блок та захист інвестицій - важливий напрямок прокурорської діяльності, що впливає на економічну безпеку держави. Тож з огляду на посаду, наш інтерес до Вербицького привернув резонанс, пов'язаний з журналістськими розслідуваннями, які спричинили перевірку НАБУ щодо його статків. Утім, компетентним органам робити своє, а ми вирішили підсвітити фігуру заступника генпрокурора з неформального боку, поцікавитися не Вербицьким – суто прокурором, а Вербицьким у людському вимірі. Мудреці кажуть, коли йдеться про цілісну особистість, її фаховість, і людяність повинні перебувати у гармонії. З цим важко сперечатися. Особливо, коли за службовими повноваженнями ти впливаєш на людські долі, тут без людяності не обійтися, бо виключно фаховості буває замало.
Дмитро Вербицький родом з Одещини, там починав свій прокурорський шлях, і загалом віддав роботі в органах прокуратури Одеської області більше 10 років. Пройшов усі щаблі прокурорської роботи – від помічника прокурора й до заступника керівника обласної прокуратури. Тож логічно було поцікавитися про Вербицького безпосередньо у прокурорів, які працювали разом з ним саме на Одещині, які добре знають його «від а до я» у професійному сенсі та як людину.
Василь Присяжнюк, який очолював прокуратуру Одеської області з 2005 по 2010, розповів нам, що «вже у період професійного становлення Вербицький був амбіційним, подавав великі надії, бо намагався не тільки досконало виконувати прокурорські обов’язки, а й бачити за тією чи іншою справою людину». «Таке поєднання глибоких знань законодавства, прокурорської іпостасі та людських властивостей завжди дають більше можливостей для подальшого розвитку фахівця. Утім я не тільки про кар’єру, а й про повагу серед колег, про довіру – це багато чого варте», - додав Присяжнюк.
Усі прокурори, з ким, перетинався Вербицький чи в якості підлеглого, чи в якості керівника, в Одеському регіоні характеризували його як людину «з наявністю морального кодексу». Він завжди знав ціну своїм словам і обіцянкам, досягав тих висот, до яких прагнув, але не через статус «мажора», йому все давалося через зусилля й працездатність. «Одещина дала Вербицькому справжню школу життя, ми тільки раді, що такі фахово підковані прокурори зараз у керівному складі Офісу генпрокурора України», - зазначив один із знакових екс-керівників обласної Одеської прокуратури.
Працював Вербицький і в інших регіонах країни. До прикладу, як стверджують колеги, у одесита Вербицького склалися добрі робочі й дружні стосунки у час перебування на різних посадах в органах прокуратури Івано-Франківської області, хоч і вважається, що ментальність у вихідців з таких різнобарвних регіонів України має деякі відмінності. Однак, життя завжди розставляє всі крапки над «і», а отже виявляється, що важливо не з якого ти регіону, а перш за все, що ти за людина, які твої пріоритети, яке твоє відношення до справи, який у тебе загальноосвітній та культурний рівень. Михайло Гаврилюк, який у 2013-му працював заступником генпрокурора, і якому неодноразово доводилося головувати під час апаратних нарад за участі співробітників регіональних прокуратур різних рівнів, розповів нам, що запам’ятав Вербицького, тодішнього працівника Івано-Франківської обласної прокуратури, своєю енергією та справжнім відношенням до дорученої справи. «Молодий прокурор був чітким у формулюваннях, точним щодо оцінки фактів, не боявся відповідальності чи тиску у процесі розслідування, особливо, резонансних справ. Вербицький з тих прокурорів, яким можна доручити важливий і складний фронт роботи, він з тих, на кого можна покластися», - відмітив Гаврилюк.
Колеги, котрі працюють з Вербицьким в Офісі генпрокурора, у приватних розмовах зробили для нас декілька акцентів, які ми вважаємо принциповими. З отриманням крісла замгенпрокурора Вербицький не захворів зірковою хворобою, не набув зневажливого тону у спілкуванні з підлеглими, представниками громадськості, ЗМІ. «Концентрація на питаннях пов’язаних з протидією правопорушенням у сфері економіки, ухилянням від сплати податків, митних платежів, а також захистом інвестицій – вкрай відповідальний напрямок роботи, на який час від часу кидає критичний погляд не тільки генпрокурор, а й сам президент, бо саме главою держави встановлена висока планка для поліпшення ділового та інвестиційного клімату в Україні. Тож Вербицький, тримаючи на контролі ці питання, дуже пильнує кожний сигнал чи факт, пов'язаний з ризиком для економічної безпеки держави, тільки-но вони з’являються у зоні його прокурорської відповідальності», - доповів один із колег заступника генпрокурора.
Прокурори стверджують, «Вербицький вимагає глибоко вивчати й ретельно опрацьовувати деталі справ, максимально ефективно реалізовувати процесуальне керівництво, швидко реагувати на порушення закону з боку органу розслідування. «Виключаю будь-який можливий тиск на нього з боку осіб, чиї інтереси «страждають» через розслідування кримінальних справ щодо незаконної діяльності, котра завдає збитків державі. Це неможливо, бо Вербицький не піддається особистим погрозам чи медійному цькуванню. Як досвідчений керівник, він зробить максимально, щоб справи були доведені до суду і був винесений вердикт», - проінформував один зі співробітників підрозділу, яким керує Дмитро Вербицький.
