Проблема корупції: акценти громадян та фахівців

Нещодавно наш Комітет виступив модератором круглого столу, де відбулася дискусія щодо широкого спектру питань , пов’язаних з проблемою корупції. Спікери торкалися різних аспектів питання корупції в умовах війни та перспектив забезпечення ефективної антикорупційної політики у післявоєнний період

Під час обговорення фахівці зазначили, що певний парадокс полягає в оцінюванні українцями корупції як однієї з найбільших проблем сучасної України поряд з війною. Здавалося б війна – виклик екзистенційний, а корупція – ні. І наче б то єдиною раціональною думкою повинно бути розуміння: якщо Україна програє війну, то чи важливо взагалі, що там буде з корупцією. Утім, тема корупції є серед центральних в українському інформаційному полі, а отже мінімізація корупційних ризиків – одне з нагальних завдань для всіх рівнів влади та громадськості, яка повинна якісно реалізовувати свою функцію контролера влади.

Учасники дискусії висловили впевненість, що великий запит на справедливість під час війни – головне пояснення зацікавленості громадян проблемою корупції, а особливо, її присутності у топ кабінетах влади, де приймаються доленосні рішення для країни. Торкаючись теми корупції, переважна кількість українців робить акценти на масштабах розкрадання бюджетних коштів, катастрофічній відсутності контролю, незадовільній роботі правоохоронних органів, браку довіри до системи правосуддя.

Спікери відмітили досягнення, про яке, навіть декілька років тому, українці не могли і мріяти: в країні практично не залишилося людей чи посадовців, які були би недоторканими для борців з корупцією. Гучні справи проти корупціонерів з топ влади, резонансні медійні розслідування – це добрий знак про покращення антикорупційної роботи в державі.

У процесі обговорення прозвучав головний висновок про те, що будь-які розмови про мінімізацію корупції будуть стикатися з проблемою більш ширшого характеру - Україні потрібна ефективно діюча система правопорядку. В цьому контексті фахівцями було виділено декілька важливих тез. Реформування органів правопорядку повинно мати не хаотичний, а продуманий, системний характер. Деполітизація органів правопорядку – один з важливих і принципових кроків. Має бути налагоджена реальна співпраця між громадою та системою правопорядку, що дає ефект довіри з боку людей, можливість активніше впливати на кадрові зміни, частіше звертатися по допомогу в офіційному порядку. Потрібно впровадити на практиці кримінальну політику, щоб знати про реальний стан злочинності в країні, не спираючись виключно на «статистичні галочки», які надають правоохоронці.

Документи, які пропонує держава щодо правопорядку – це Комплексний стратегічний план реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023-2027 роки та Державна антикорупційна програма на 2023-2025 роки. На думку спікерів круглого столу ці документи тільки на половину враховують потрібні кроки, до того ж вони не містять конкретного плану заходів, конкретних виконавців, строків реалізації, а також - очікуваного результату. Ба більше, питання їх імплементації залишається без відповіді.

Зі свого боку наш Комітет як профільна громадська організація, що працює у партнерстві з органами влади, буде докладати зусилля аби державна політика щодо сфери правосуддя реалізовувалася на практиці максимально ефективно.

Алла Мазур, голова прес-служби Комітету